Війся, вогнеДесь у закутках ночи
Вода охолоне – пітьмою стає
Бачу: світяться очі -
То звіри зійшлися по тіло моє
Війся, війся, вогне, мов корону
Яскраві пелюстки сплетай
Бо шляхами долонь – де раніше був день –
Ходить ніч золота
Війся, війся, вогне, мов корону
Яскраві пелюстки сплетай
Бо шляхами долонь – де раніше був день –
Ходить ніч золота
Сонце котиться з неба
І місяць встає навздогін
Далі рушило плем’я
І старий залишився один
Лелекам молються волхви
І сум відноситься за вітром
І дзвони рвуть чудові сни
Незручний рух псує палітру
А сонце котиться згори
В зелених лук долоні жваві
Повітря всмокчує полин
І зорі падають на гравій
Сонце котиться з неба
І місяць встає навздогін
Далі рушило плем’я
І старий залишився один
Та все дивне йому
І так не важливо: життя – а чи смерть
Бо радіє старий: світлий місяць із ним
Наче з рівним розмову веде |
